Микола Кравченко: Святий Миколай і Дід Мороз: плюс, мінус чи дорівнює?

Святий Миколай є цілком історичною особою. Він був греком, жив у ІІІ-ІV ст. н.е., народився на території сучасної Туреччини. За життя бував у Єгипті й Палестині, був рибалкою і єпископом, політв’язнем Діоклетіанівського режиму і делегатом І Вселенського собору в Нікеї. Є навіть легенда про його міні-спаринг з ересіархом Арієм під час того собору. 

19.ХІІ – традиційна дата смерті Миколи Феофановича Мир-Лікійського (приблизно такі мирські П.І.Б. мабуть мав би він зараз). Тепер ця дата стала своєрідним прологом до зимового святкового циклу і фактичним днем народження легендарного Миколая-Чудотворця. Не історичного, а саме міфічного.

Дід Мороз, на відміну, від вищезгаданого Святого, є персонажем виключно легендарним. Його історичного прототипа ніколи не існувало. Цілком можливо, що святомиколаївський образ без останку злився з якимось прадавнім язичницьким персонажем, але те, що зимовий чудотворець дохристиянських часів носив саме “морозне” ім’я дуже сумнівно. 

Спостережень доброти язичницького Мороза до ХІХ ст. не фіксується. Але навіть так «доброму Морозку» вже більше 200 років. І як зимовий дід він точно не молодший за Святого, адже як вітчизняний дитячий дарувальник Миколай фіксується лише на межі ХІХ і ХХ ст. і тільки в Галичині. Ім’я Мороза в цей час вже згадується в колядках і щедрівках на Великій Україні, правда він ще є не дитячим дарувальником, а просто стихійним зимовим персонажем. У перші роки ХХ ст. обидва діда були вже фактично одним дідом. Але Святий Миколай своїм релігійним авторитетом поступово поглинав Мороза. 

Але у 1920х, коли більшовики почали боротьбу з релігією як такою, в опалу потрапили обидва, під заборону потрапив образ різдвяного діда як такого. Дітям намагалися втовкмачити, що віра в зимового дарувальника – це передвісник віри релігійної, а отже її варто позбутися. 

«З віри в Різдвяного Діда починається віра в Бога» – приблизно такою була логіка більшовиків. Їм було потрібно не розхрещення діда, а його смерть. Але «нє поєхало». Радянські діти (як і належить дітям) продовжували вірити в казки, а не в комунізм; мріяли про подарунки, а не про зарахування трудоднів. Не змогли червоні подолати природне. Потреба у вірі і мрії перемогла. 

Таким чином, дозволений з 1930х Дід Мороз став першим вісником перемоги над більшовиками. І коли сьогодні хтось намагається протиставити Святого Миколая Діду Морозу (декомунізувати образ християнізацією), то хочеться лише викликати швидку психічну допомогу. Зимовий дід – це той самий добрий різдвяний дарувальний і як його не зви, у дитячій уяві він так і лишиться новорічним дивом, на яке ти чекаєш завжди.

На фото – Транспарант «Родители, не сбивайте нас с толку. Не делайте Рождества и ёлку» в повній мірі відображає те, чого безрезультатно прагнули добитися більшовики у 1920х. 

По розгублених і безрадісних обличчях дітей добре видно наскільки вони підтримують це гасло.Більше в моєму особистому телеграм-каналі: https://t.me/NKruk

Джерело: Цензор.нет


Поделитесь.