Европейская правда: Трамп проиграл импичмент, но не покинет Белый дом Опоненти Трампа, демократи, розпочали імпічмент ще наприкінці вересня, розраховуючи на власну більшість у нижній палаті Конгресу. Але після завершення Імпічменту справа переходить до Сенату, де більшість мають республіканці, які практично гарантовано виправдають Трампа

229-230 голосів за, 197-198 голосів проти.

Так завершилося голосування про імпічмент президента США Дональда Трампа. Палата представників Конгресу США оголосила імпічмент главі держави за обома статтями – про “зловживання владою”, що включає в себе порушення клятви президента, а також про “перешкоджання роботі Конгресу”.

Формально, за американською термінологією, на цьому процес імпічменту завершився. Трамп став третім в історії США президентом, проти якого добігла завершення ця виняткова процедура.

І вперше в історії Штатів виток імпічменту був розкручений навколо іншої держави.

Ця держава – Україна.

Однак, хоча голосування на цьому етапі Трамп прогнозовано програв, про його усунення від влади не йдеться – немає навіть такої загрози. Повноваження президента США імпічментом не обмежені.

Це могло би статися на наступному етапі – так званому “судовому процесі”, що відбудеться в Сенаті, але тут Трамп гарантовано отримає перемогу. Його опоненти не мають у Сенаті навіть простої більшості, не кажучи вже про дві третини голосів, необхідних для відсторонення голови держави.

Причому сьогоднішнє голосування довело, що прибічники Трампа лишаються стійкими – жоден із його однопартійців у Конгресі наразі не пішов проти президента. Чого не можна сказати про його опонентів: декілька представників Демпартії проголосували проти імпічменту.

Про те, що відбувалося у Вашингтоні, та про те, навіщо потрібен імпічмент, який не відстороняє президента – далі у цій статті.

Піар-імпічмент

У середу 18 грудня Америка пережила по-справжньому історичний день, оскільки в Палаті представників відбулося третє в історії країни голосування за імпічмент першої особи держави.

Процедура затягнулася, тож голосування відбулося вже ближче до ранку четверга за київським часом.

“Європейська правда” детально писала про підготовку до цього дня.

Як відомо, звинувачення на адресу Трампа висунули через його дії щодо України, на тлі підозр про те, що він затримав фінансову допомогу Києву та затягував погодження зустрічі з Володимиром Зеленським, вимагаючи в українського колеги розпочати розслідування проти свого ймовірного опонента на президентських виборах, колишнього віцепрезидента США від демократів Джо Байдена.

Опоненти Трампа, демократи, розпочали імпічмент ще наприкінці вересня, розраховуючи на власну більшість у нижній палаті Конгресу.

Але після завершення Імпічменту справа переходить до Сенату, де більшість мають республіканці, які практично гарантовано виправдають Трампа.

Але насправді на покарання президента ніхто від початку і не розраховував.

Головною метою було не усунення президента, а вплив на вибори-2020. За допомогою імпічменту демократи намагалися змінити ставлення до Трампа тих виборців, що не асоціюють себе з жодною партією. Поки що із цим завданням вони справляються, але є і побічний ефект: атака на Трампа водночас може додатково мобілізувати його електорат.

Показовими є результати опитування служби Gallup: невдовзі після старту процедури рейтинг Трампа впав до 39%, але зараз відновився і знову становить близько 45%, перевищуючи, наприклад, рівень підтримки Барака Обами під час аналогічного періоду його першого президентства.

Чи призведе стратегія демократів до успіху, стане відомо лише 3 листопада наступного року, коли пройдуть вибори президента.

“Охота на відьом” у твіттері та у Конгресі 

Імпічмент безперечно став справжньою окрасою політичної осені у Сполучених Штатах.

Ця тема визначала порядок денний американської політики та буквально окупувала твіттер-стрічку господаря Білого дому. Кількість твітів, дотичних до теми імпічменту, які видавав Дональд Трамп, в окремі дні вимірювалася десятками, а 12 грудня навіть перевищила сотню!

Дві головні фрази цього інформаційного цунамі – witch hunt, тобто “охота на відьом” (так Трамп зазвичай називає процедуру імпічменту), та qui pro quo, тобто “послуга за послугу” (так демократи описують відносини Трампа із Зеленським).

Тим часом увесь світ споглядав за перебігом слухань у комітеті з розвідки Палати представників, які від листопада були проголошені відкритими.

Саме в цьому комітеті, очолюваному Адамом Шиффом, виступали свідки, які безпосередньо працювали в Україні, або як мінімум наша держава була в центрі їхніх безпосередніх посадових обов’язків.

На жаль, іміджу України у світі ці слухання не допомогли.

На них наша держава була представлена як украй корумпована – часто без представлення фактів на підтвердження цього, а також без розмежування попередньої та нинішньої влади в Києві.

Тому і поза межами комітету, в американських ЗМІ, конгресмени останніми місяцями нерідко зводили дискусії до спрощеної, але зрозумілої американському глядачеві маски “Україна – корупція”.

Що ж стосується змістовної частини слухань, то вона також була присутня і навіть перенасичена фактами.

Претензії до президента

Фіона Хілл, Александр Віндман, Гордон Сондленд, Марі Йованович, Білл Тейлор, Джордж Кент та інші топ-дипломати та посадовці виступили зі свідченнями у Конгресі.

Причому робити це їм довелося двічі: спочатку за закритими дверима, потім під камери. Таку процедуру обрали опоненти Трампа, щоби переконати американських виборців, що той все ж вчинив злочин, не сумісний з посадою президента.

В останні тижні епіцентром слухань став комітет з питань права, де Трампу навіть надали можливість бути присутнім в якості свідка, але він знехтував цією можливістю. Очільник комітету, також демократ Джері Надлер намагався демонструвати достатній рівень лояльності до обох партій, але це навряд чи було реальним завданням. Як кажуть самі американці, цей імпічмент відрізняється тим, що чітко поділив Конгрес за партійними лініями.

Отже, останній комітет встановив конкретні статті імпічменту, тобто чіткі звинувачення на адресу Трампа.

Головне звинувачення стосується зловживання владою, включно із порушенням клятви президента, через залучення іноземного лідера шляхом шантажу до американської президентської кампанії 2020 року. Так, “іноземний лідер” у цьому контексті – це президент України Володимир Зеленський.

Демократи звинувачують Трампа в тому, що він затримав фінансову допомогу Україні (гроші платників податків), підтриману Конгресом, а також не призначав дату зустрічі з Володимиром Зеленським у Білому домі в обмін на прохання щодо проведення розслідування, яке допоможе йому переобратися на наступний термін.

Друга стаття звинувачення звучить як “перешкоджання роботі Конгресу”. Воно полягає у тому, що Дональд Трамп виступав проти процедури Імпічменту і намагався їй завадити.

Білий дім відмовився надавати будь-які документи комітетам Конгресу для проведення цієї процедури; також усі колишні та чинні працівники Державного департаменту та Білого дому отримали вказівку від Трампа не з’являтися на слуханнях (хоча більшість із них знехтувала цією забороною).

Безперечно, цими діями Трамп сам собі виніс вирок – не підтвердити звинувачення до президента після такого було неможливо.

Партійний імпічмент

Важлива деталь: в США немає спеціального закону щодо імпічменту, і тому питання про те, які дії вважати злочином, залежить виключно від інтерпретації Конституції США конгресменами та від цінностей, які вони сповідують. Тобто, якщо спрощено – від партійної приналежності.

Попри впевненість у тому, що імпічмент набере достатню кількість голосів, демократи, які виступали на дебатах 18 грудня, один за одним наголошували, що вони дуже засмучені необхідністю оголошувати імпічмент президенту. Майже всі вони заявили, що роблять це не для себе, а заради захисту Конституції, щоб не допустити прецеденту для наступних президентів. А голова комітету з питань розвідки Адам Шифф підкреслив, що Україна веде не стільки власну боротьбу з Росією, скільки воює і за Америку та її цінності, що додає злочину Трампа більшої ваги.

Своєю чергою Трамп напередодні імпічменту надіслав лист до Конгресу, в якому взяв на озброєння принцип “найкращий захист – це напад”.

Він висунув взаємні звинувачення до демократів, у порушенні клятви конгресменів, а також звинуватив у злочинах Джо Байдена, коли той обіймав посаду віцепрезидента США. Не обійшлося і без звичних для Трампа звинувачень на адресу ЗМІ.

Та у середу пізно ввечері за вашингтонським часом і ближче до ранку четверга за Києвом імпічмент був завершений.

Палата представників підтримала обидва звинувачення. За першу статтю проголосували 230 конгресменів із 197 голосами проти, за необхідного мінімуму у 216 голосів (деякі з 435 місць у Палаті представників є вакантними).

За другу статтю, “Перешкоджання роботі Конгресу”, проголосували 229 конгресменів, проти – 198 членів.

Цікаво, що жоден із республіканців, однопартійців Трампа, не підтримав звинувачення на його адресу. Натомість невелика кількість демократів проголосували проти імпічменту або утрималися за обома статтями.

Серед них – конгресвумен від Гаваїв Тулсі Габбард, яка бере участь у праймеріз демократів як потенційний кандидат на президентських виборах 2020 року. Вона заявила, що вважає процес імпічменту “партійним та підживленим племінною ворожнечею”, і тому не могла його підтримати.

Це навряд чи допоможе їй у боротьбі за номінацію, але стало показником того, що і серед демократів немає однозначної підтримки процедури, яка більше схожа на піар, аніж на реальні намагання змістити президента-порушника з посади.

Що далі?

Безперечно, демократи від початку розуміли нереалістичність відставки Трампа через брак голосів у Сенаті.

Однак зрозуміти їхній намір також можна. Зрештою, вони мали показати електорату, що намагаються втримати президента в межах американської системи стримувань і противаг. Відсутність розслідування дій Трампа стала би сигналом для американців і для майбутніх лідерів США, що вони можуть заступати за червоні лінії без жодних наслідків.

Тепер, хоча подальша процедура майже напевно завершиться поразкою демократів, її все одно доведеться проводити.

“Cудовий процес” (trial) над президентом у Сенаті може розпочатися невдовзі після 7 січня та триватиме до кінця місяця.

Такий календар ще більше посилює залежність майбутніх виборів від боротьби демократів із Трампом у Конгресі, адже перші праймеріз та кокуси розпочнуться вже ближчим часом.

І далеко не факт, що цей вплив буде позитивним для ініціаторів імпічменту.

Особливо – після поразки в Сенаті.

А ця поразка є практично гарантованою. Для зміщення президента з посади демократам потрібно 67 голосів у Сенаті, а вони мають там лише 45 місць. Знайти 22 республіканця, які зрадили би свого президента у рік виборів, геть нереально.

При цьому виборці також можуть звинуватити демократів у тому, що існує низка нагальних проблем, і вони, маючи більшість у нижній палаті Конгресу, могли би їх вирішувати – а натомість витрачали час на політичну боротьбу.

Отже, тепер на Трампа чекає ще одне мінірозслідування, але вже в Сенаті, де Палата представників буде виступати стороною звинувачення, а сенатори виконуватимуть роль присяжних.

Однак слухання в Сенаті, де Трамп має підтримку більшості, не будуть такими яскравим, якими вони були в нижній палаті. Мітч Макконнелл, лідер республіканців у Конгресі, хоч і не від самого спочатку, та все ж беззаперечно підтримує Трампа. Він вже заявив, що хотів би закінчити з розглядом імпічменту навіть без виклику свідків.

Тож Дональд Трамп залишиться третім президентом в історії США, після Ендрю Джонсона та Білла Клінтона, щодо якого застосували процедуру імпічменту в нижній палаті Конгресу, але так і не змогли довести її до реального покарання голови держави.

А досвід Клінтона, який після імпічменту зміг переобратися на другий термін, доводить, що нездоланних перепон перед другим терміном президента Трампа відсьогодні також не з’явилося.

Европейская правда
Поделитесь.